Децентралізований космос: блокчейн-одіссея в просторі

Існує давня традиція сприймати космос як чиюсь чужу проблему. У буквальному сенсі так воно й було — адже ці сфери досліджень окремо не існували аж до середини двадцятого століття. Більшість людей мали пасивне ставлення до того, що відбувалося за межами атмосфери: ви дивилися запуски по телевізору, читали про них у газетах і, можливо, відчували легке хвилювання, коли щось вдавалося. Інституції не давали вам місця за столом, не потребували вашого кредиту довіри й отримували фінансування з джерел, які не мали до вас жодного стосунку, але давали їм владу над вашим світом.

Цей розклад сил змінюється швидше, ніж більшість матеріалів про космічну індустрію готова визнати. За даними Space Foundation, обсяг світової космічної економіки у 2023 році склав близько $570 мільярдів; багато інвестиційних банків прогнозують, що вона подолає поріг у $1 трильйон до 2035 року і може сягнути вражаючих $1,8 трильйона до 2040 року. Значна частина цього зростання буде забезпечена не урядовими програмами. Вона походитиме від комерційної діяльності, включаючи супутникові послуги, виробництво на орбіті, космічний туризм, ринки даних спостереження Землі та, зрештою, видобуток позаземних ресурсів. Фінальний контур цієї економіки здебільшого будується на блокчейні прямо зараз.

Зрештою, важливо згадати геополітичний аспект космосу, оскільки він безпосередньо пов'язаний із тим, чому децентралізована інфраструктура виглядає природним шаром для космічної економіки. Космос — це одна з небагатьох сфер, де геополітична ворожнеча зазвичай поступається операційній необхідності. Деякі з найскладніших моментів у відносинах між США та Росією після холодної війни пом'якшувалися співпрацею на Міжнародній космічній станції. У довгостроковій планетарній перспективі національні кордони стираються, коли йдеться про протоколи екстреного порятунку астронавтів, адже альтернатива просто неприйнятна. Орбітальне середовище — це спільне надбання зі спільними вразливостями, і організації, які ним керують, незалежно від прапора, виявили, що деякі проблеми координації легше вирішити без єдиної сторони, яка контролює рішення. Принаймні на високому архітектурному рівні це саме той тип проблем, для вирішення яких і створювалися децентралізовані мережі.

Блокчейн виходить на орбіту

Заснована у 2017 році зі штаб-квартирою в Сінгапурі, компанія SpaceChain розробила та відправила блокчейн-вузли на орбіту: один вузол було доставлено на Міжнародну космічну станцію ракетою Falcon 9 у 2019 році, а згодом з'явилися й інші вузли під час наступних запусків на інших носіях. Концепція SpaceChain полягає в тому, що блокчейн-вузол на орбіті не можна атакувати фізично, його обладнання неможливо конфіскувати, а підписуючи фінансові транзакції з космосу, він не підпорядковується жодному національному уряду. Сценарії використання включають мультисиг-гаманці для криптовалют, які вимагають авторизації з космосу для високих рівнів безпеки, підтримку супутниками даних, що фіксуються на Землі, та розподілені мережі, де учасники з орбітальним обладнанням діють як візантійсько-відмовостійкі ноди над визначеним набором суб'єктів.

DePIN — децентралізовані мережі фізичної інфраструктури — безсумнівно є однією з найпопулярніших концепцій у криптодискусіях із причин, не пов'язаних із космосом, але цілком закономірно, що її застосування тісно перетинається з орбітальною інфраструктурою. Проєкти DePIN заохочують приватних операторів — власників бездротових базових станцій, серверів зберігання даних, датчиків — розгортати фізичну інфраструктуру, винагороджуючи їх токенами за надання своїх ресурсів у спільну мережу. Helium починав як децентралізована бездротова мережа, але швидко довів, що ця модель може залучати реальну інфраструктуру за мізерну частку вартості централізованих постачальників, оскільки, як і вимагає токеноміка в більшості протоколів, витрати на розгортання розподіляються між тисячами незалежних операторів, мотивованих конкурувати. Природним розширенням цієї моделі, яке зараз досліджують кілька проєктів, є її застосування до наземних супутникових станцій (де учасники мережі керують приймачами супутникових даних і ретрансляторами в зоні покриття), отримуючи токени за обслуговування супутників.

Дані спостереження Землі — це вже багатомільярдний бізнес, де комерційні супутникові оператори продають знімки та аналітику урядам, агросектору, страховим компаніям і логістичним операторам. Це означає, що поточний ринок дуже концентрований навколо невеликої кількості великих гравців, через що доступ до даних коштує непропорційно дорого. У сфері спостереження Землі потенційна модель DePIN може створити токенізований маркетплейс для супутникових даних, де протокол замінить двосторонні угоди між операторами супутників, обробниками даних і кінцевими користувачами. Оператор супутника отримує токени за надані дані. Обробник заробляє токени за їхній аналіз. Кінцевий користувач платить токенами за те, що йому потрібно. Ціна на дані може формуватися динамічно на основі попиту, на відміну від традиційної системи з централізованими умовами.

Компанії, що створюють фінансову інфраструктуру

Copernic Space — це маркетплейс космічних активів: платформа для розміщення фізичних та інтелектуальних активів космічної галузі з метою токенізації та торгівлі ними глобальною базою інвесторів. Платформа створена для роботи з різноманітними класами активів: від пропускної здатності супутників, слотів на запуск, ліцензій на радіочастотний спектр і послуг наземних станцій до інтелектуальної власності у сфері космічних технологій. Це має надати інвесторам, які раніше взагалі не мали доступу до космічних активів або стикалися зі значними бар'єрами, можливість володіти частками через токени. На практиці це означає перетворення космічної галузі, що відчувала дефіцит капіталу та була інституційно закритою, на сферу, доступну для ширшого кола пулів капіталу.

SpaceChain використовує більш інфраструктурний підхід: компанія будує орбітальний рівень децентралізованої мережі, а не маркетплейс. Цей фокус відображається в її партнерстві з ESA (Європейським космічним агентством) та низкою комерційних операторів запусків, що підтверджує: виведення апаратного забезпечення на орбіту вимагає співпраці з усталеними гравцями, навіть якщо створювана інфраструктура покликана працювати незалежно від них. Як орбітальні ноди, так і вже розгорнута наземна мережева інфраструктура формують пов'язану систему, де фізичний космос забезпечує рівень стійкості до цензури та безпеки, значно вищий, ніж будь-яка суто наземна блокчейн-альтернатива.

Інші компанії та протоколи займають конкретні ніші в цій новій сфері. Наприклад, комерційна компанія дистанційного зондування Землі Spire Global досліджувала блокчейн-системи верифікації походження даних, щоб криптографічно підтверджувати незмінність супутникових даних від моменту зйомки до точки продажу — цінна властивість для юридичних, страхових або комплаєнс-завдань. Деякі проєкти у сфері DePIN зосередили увагу на наземних станціях спостереження, виходячи з одного очевидного факту: швидкість скидання даних із супутників (наприклад, після попередньої обробки) напряму залежить від щільності наземних станцій. Модель токенізації вже починає проявлятися й у контексті фінансування космічних досліджень, де DAO або інші механізми краудфандингу на базі токенів пропонуються як життєздатна альтернатива традиційним грантовим системам для фінансування місій чи наукових приладів.

Між лідерами цього простору є спільні риси. Вони працюють на перетині апаратного забезпечення (що вимагає регуляторних перемовин з органами ліцензування запусків, регуляторами радіочастот та розробниками стандартів щодо космічного сміття) та програмної інфраструктури, яка діє в більш ліберальному середовищі блокчейн-розробки. Регуляторний стек для токенізованого супутника на порядки складніший, ніж для токенізованого фінансового інструменту, і команди, які досягли найбільшого успіху, сприймали нормативні вимоги як конструктивне обмеження, а не як перешкоду. Прикладом цього є партнерство SpaceChain з ESA: замість того, щоб протиставляти блокчейн наявним космічним інституціям, компанія визначила сценарії використання всередині цих структур, які задіюють властивості блокчейну, і почала будувати систему від цього фундаменту.

Більше ніяких божевільних ідей: концепція, яку більше не можна назвати фантастикою

Економічна логіка видобутку корисних копалин на астероїдах була розрахована задовго до появи відповідних технологій, і висновки вражали: один відносно невеликий металевий астероїд містить залізо, нікель, кобальт, метали платинової групи та рідкоземельні елементи в концентраціях, які за умови постачання на ринок за цінами 2020 року в рази перевищили б річний світовий обсяг виробництва всіх цих матеріалів. Справжній дефіцит цих ресурсів на Землі зумовлений не лише геологічними, але, що важливіше, політичними та логістичними факторами: їх видобуток зосереджений у кількох країнах (як, наприклад, танталіт-колумбіт) і контролюється ще меншою кількістю операторів. Будь-яке постачання з-за меж Землі повністю змінило б економіку кожної залежної від них технології.

Закон США про конкурентоспроможність комерційних космічних запусків, ухвалений у 2015 році, став першим кроком до встановлення прав власності на космічні ресурси, надавши американським громадянам правову основу володіти ресурсами, видобутими на небесних тілах. За ним послідувало аналогічне законодавство в Люксембурзі, а також інші юрисдикції, що вивчали подібні нормативні рамки. Загалом щодо прав на ресурси в космосі все ще існує правова невизначеність, і конкуруючі структури радше формують спростовні презумпції проти їхньої законності, ніж конкретні заборони. До свого поглинання та подальшої реорганізації такі компанії, як Planetary Resources і Deep Space Industries, активно досліджували технічний та економічний потенціал розробки астероїдів; зараз розвиток необхідних технологій триває в межах інших організацій.

Зв'язок із блокчейном тут виник зовсім не випадково. Видобутий астероїд дає різний обсяг і склад матеріалів залежно від свого типу. Транспортування видобутої сировини з орбіти до точки її використання або продажу може вимагати фінансових інструментів, що виступають форвардними контрактами на поставку, страхування від невдачі місії та часткової власності на видобуток. Саме для таких завдань і створюються протоколи DeFi. Токенізована операція з розробки астероїда могла б продавати частки володіння місією, випускати токени, забезпечені певним обсягом видобутої руди, і розподіляти прибуток через смарт-контракти після доставки сировини. Необхідність — і складність — виконання цих угод без посередників (trustless), особливо коли контрагенти знаходяться в різних юрисдикціях без спільної правової бази, робить блокчейн раціональним вибором, а не просто даниною моді.

Тим часом космічний туризм — найбільш комерційно зрілий сегмент приватного космосу — вже різними шляхами впровадив криптовалютні платежі. Програма SpaceX Starship, спрямована на створення майже повністю багаторазового корабля для важких комерційних польотів на орбіту, розвивається компанією, яка добре знайома з криптоплатежами на багатьох рівнях. У той час як Blue Origin та Virgin Galactic орієнтуються на загальний споживчий ринок, власники криптовалют є аудиторією, яка демографічно цілком готова витрачати сотні тисяч доларів на квитки. Набагато цікавішою довгостроковою моделлю є використання крипти не як платіжного засобу, а як інструменту пайового доступу, коли групи власників токенів спільно володіють доступом, наприклад, до слота польоту — подібно до того, як вони могли б спільно володіти частками комерційної нерухомості.

Деякі комерційні космічні станції поточного покоління закладають основу для того, щоб орбітальне виробництво стало довгостроковою реальністю. Мікрогравітація дозволяє виробляти певні продукти — фармацевтичні кристали, оптоволокно з недосяжними на Землі характеристиками, окремі напівпровідникові структури — набагато кращої якості, ніж в умовах земного тяжіння. Axiom Space, створюючи перші комерційні модулі для стикування з МКС, укладає угоди з виробниками, які вивчають саме ці сценарії. Подібно до моделей токенізації супутників, які будують такі платформи, як Copernic Space, виробничі потужності на орбіті можна буде резервувати та торгувати ними через механізм токенізації середовища мікрогравітації.

Ваш квиток за межі атмосфери

Блокчейн відкриває найбільші зміни в космічній економіці не на технологічному рівні. Вони стосуються участі. Досі питання про те, хто володіє активами і хто керує інвестиціями, вирішувалося інституційно: державними агентствами та, в останні роки, обмеженою кількістю приватних компаній, підтримуваних мільярдерами. Капітал був централізованим, як і ухвалення рішень.

Токенізація зміщує планку того, що вважається мінімальною інвестицією. Інструмент, який раніше вимагав щонайменше $10 мільйонів для входу — наприклад, частка в супутниковому угрупованні, бронювання виробничих потужностей на орбіті або частка від доходу потоку даних спостереження Землі, — завдяки токенізації стає доступним у вигляді часток. Це не гарантія прибутку і не інвестиційна порада. Це відкриття доступу, якого раніше просто не існувало. П'ять років тому ви могли інвестувати в публічного аерокосмічного підрядника, але це компанії, де космос — лише один із багатьох підрозділів; тепер пересічна людина, яка бажає мати пряму фінансову участь у розвитку космічної економіки через цільовий космічний актив, отримує для цього інфраструктуру.

І аспект управління тут також важливий. Змінюючи традиційну модель, токенізований космічний проєкт може формувати глобальну спільноту, надаючи стейкхолдерам права управління (через токени) щодо параметрів місії, розподілу ресурсів або планів розширення. Це якісно відрізняється від пасивного ставлення суспільства до урядових космічних програм, де єдиним важелем впливу є політичний тиск під час виборчих циклів, що не має прямого зв'язку з успіхом місії. Якими б не були операційні обмеження, керований DAO космічний проєкт дає своїм учасникам прямий зв'язок між їхніми інвестиціями та вектором розвитку.

Ось конкретний перелік того, що може робити залучений учасник у новій космічній економіці:

Купувати токени, що представляють часткову власність або права на дохід від космічних активів на таких платформах, як Copernic Space.

Приєднуватися до мереж DePIN, які розгортають наземну інфраструктуру для ретрансляції супутникових даних, і заробляти токени, керуючи цими приймальними станціями.

Інвестувати в токенізовані слоти для запусків або ємності супутників, щоб легко перепродавати їх за умови додаткового попиту на послуги.

Брати участь у голосуваннях щодо управління космічними дослідженнями або інфраструктурними проєктами на базі DAO.

Отримувати експозицію на активи раніше, ніж це дозволить будь-який публічний ринок, володіючи токенами компаній, що створюють потужності для видобутку ресурсів або виробництва на орбіті.

Усе це пов'язано з ризиками. Космічна галузь бачила чимало технічно бездоганних, але економічно провальних проєктів протягом своєї довгої історії, і токенізація не є чарівною паличкою, здатною змінити закони фізики чи знизити відсоток невдалих запусків. Проте вона докорінно змінює структуру капіталу та його доступність. Покупець токенів супутникової мережі даних на сотню доларів бере участь у спекуляції на ринку, що зароджується — точно так само, як це десятиліттями робили інституційні інвестори в традиційних космічних підприємствах, хіба що в меншому масштабі. Децентралізована версія більш хаотична, менш регульована і значно доступніша. А про те, чи приведе ця комбінація до кращих результатів для космічної економіки, покаже лише час. Експеримент уже триває.

Постійні операційні витрати на ручне управління Energy стають критичним обмеженням при масштабуванні проєктів у мережі TRON, де потрібні такі великі обсяги транзакцій — наприклад, на будь-якому токенізованому маркетплейсі космічних активів через часті мікротранзакції або для автоматизації купівлі Energy для безперервної роботи смарт-контрактів. Саме тут стає в пригоді Netts Workspace — платформа корпоративного рівня з API для TRON Energy, яка дозволяє командам розробників інтегрувати делегування Energy у свою бекенд-інфраструктуру. Вона забезпечує програмне управління Energy, автоматичні тригери смарт-режиму для підтримки потрібного рівня Energy без ручного втручання та повний фінансовий трекінг операцій (і багатьох тисяч адрес, які для них потрібні) — рівень професійної інфраструктури, необхідний будь-якому серйозному проєкту як на Землі, так і далеко за її межами.